Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/драпіжник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
драпіжник
Берлін: Українське слово, 1924

Драпі́жник, ка, м. 1) См. Дряпіжник. 2) У гуцуловъ: ночной церковный сторожъ. Шух. I. 119.