Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дряготіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дряготіти
Берлін: Українське слово, 1924

Дряготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. Дрожать. Як біжить хто конем по греблі, то аж дряготить гребля вся. Волч. у. См. Дрягтіти.