Словарь української мови (1924)/дудка

by Борис Грінченко

◀ дудиця

Словарь української мови Борис Грінченко Д дудка

дудко ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ду́дка, ки, ж. 1) Ум. отъ дуда. Наші козачки танцювали під польську дудку. К. ЧР. 219. 2) Трубка. 3) Стебель, стволъ растенія, полый въ срединѣ. Як чорт улізе в очерет, то в котру схоче дудку грає. Стор. М. Пр. 154.