Словарь української мови (1924)/дужче

by Борис Грінченко

◀ дужчати

Словарь української мови Борис Грінченко Д дужче

дуймом ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ду́жче, нар. 1) Сравн. ст. отъ дуже. Сонце тепер дужче гріє на землю, ніж зімою. Ком. II. 45. Хто вище злізе, — дужче пада. Посл. 2) Громче. Кажіть дужче — не чую. Полт. На музику знай покрикує, щоб дужче грала. Кв. II. 233. Ум. Ду́жченько. Немного сильнѣе.