Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дукарь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дукарь
Берлін: Українське слово, 1924

Дука́рь, ря́, м. Богачъ. Такому дукареві бувши, та не зарятувать чоловіка грішми. Лубен. у.