Словарь української мови (1924)/дукат

by Борис Грінченко

◀ дукарь

Словарь української мови Борис Грінченко Д дукат

дукач ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дука́т, та, м. 1) Червонецъ. От тобі сто дукатів. Рудч. Ск. II. 202. Набив дукатами гаман. К. МБ. III. 241. Як доживе було которий запорожець до великої старости, що воювати більш не здужає, то наб'є че́рес дукатами.... да іде в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. 2) Жетонъ или монета, носимая женщинами на шеѣ. Гол. Од. 22.