Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дуксати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дуксати
Берлін: Українське слово, 1924

Ду́ксати, саю, єш, гл. Бить, пихать кулаками въ бока и грудь. Як почала вона мене дуксати, та все не б'є по голові, або по морді, а все дуксає в груди. Екатериносл. у.