Словарь української мови (1924)/душогубка

by Борис Грінченко

◀ душогубець

Словарь української мови Борис Грінченко Д душогубка

душогубний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Душогу́бка, ки, ж. 1) Душегубка, убійца. Ой помалу, малу, душогубко, грай, да не врази ж мого серденька вкрай: ти ж мене, сестро, з світу згубила, ніж у серденько да й устромила. ЗОЮР. II. 22. 2) Маленькая лодка, преимущественно выдолбленная изъ одного дерева. Вас. 152. Сим. 152.