Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/душогубник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
душогубник
Берлін: Українське слово, 1924

Душогу́бник, ка, м. 1) = Душогубець. 2) Душу погубляющій. (Сатана) душогубник. К. ПС. 75.