Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дівоснуб

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дівоснуб
Берлін: Українське слово, 1924

Дівосну́б, ба, м. = Дівошлюб. „Посредники эти въ дѣлахъ жениха получаютъ названіе.... старостъ, бояръ, пословъ, дивоснубовъ“. Чуб. IV. 56.