Словарь української мови (1924)/дівочий

by Борис Грінченко

◀ дівоцький

Словарь української мови Борис Грінченко Д дівочий

дівочити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Діво́чий, а, е. Дѣвичій. Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, як він того хоче. Шевч. 133. Проливав кров червону річками. То не кров, аж дівоча краса. Чуб. V. 7. Дівочий манастирь. Шевч. Діво́ча гімна́зія. Женская гимназія. О. 1861. I. 321. Дівчата з дівочої гімназії. О. 1862. II. 52. Діво́ча кров. Раст. Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. I. 111.