Словарь української мови (1924)/дівочити

by Борис Грінченко

◀ дівочий

Словарь української мови Борис Грінченко Д дівочити

дівочка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Діво́чити, чу, чиш, гл. = Дівувати. І я навчусь по сьомій дитині дівочити. Ном. № 5301. Св. Л. 79, 128. Ном. стр. 102. Дівочили удвох з Мариною. Каменец. у.