Словарь української мови (1924)/едек
Зовнішній вигляд
◀ егекати | Словарь української мови Е едек |
ей ▶ |
|
Едек, ку, м. Длинная бичева, которой, при безвѣтріи, тянутъ лодку вдоль берега. МУЕ. I. 50. (Добруджа). Наловили риби руснаки, тягнуть її в човнах на едеку, йдучи берегом. МУЕ. I. 35.