Словарь української мови (1924)/жаління
| ◀ жалізний | Словарь української мови Ж жаління |
жалісливець ▶ |
|
I. Жа́ління, ня, с. Жаленье.
II. Жалі́ння, ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: „він мені добрий і любий....“ МВ. II. 181. 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає. Кв.