Словарь української мови (1924)/жаліти

by Борис Грінченко

◀ жалість

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жаліти

жалітися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Жалі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть. Хто любить ревне — жаліє певне. Ном. № 8781. Жалій мене, мій батеньку: милий покидає. Чуб. V. 99. 2) Беречь, хранить, жалѣть. Не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Ном. № 4674. Хто чужого не жаліє, той і свого не іміє. Ном. № 14053.