Словарь української мови (1924)/животинник
Зовнішній вигляд
◀ животина | Словарь української мови Ж животинник |
животиння ▶ |
|
Животи́нник, ка, м. Гуртовщикъ, скупщикъ скота на убой. Із крамарями, із щетинниками, із животинниками балакаєш. Греб. 406.