Словарь української мови (1924)/живцем
| ◀ живущий | Словарь української мови Ж живцем |
живчик ▶ |
|
Живце́м, нар. Живьемъ. Живцем у яму лягай. Ном. З пліч головку як галку зняв, жону його й дітей живцем забрав. Мет. 390. Скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.