Словарь української мови (1924)/живчик

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
живчик
Берлін: Українське слово, 1924

Жи́вчик, ка, м. 1) Ум. отъ живець 2 — 5. 2) Рѣзвый мальчикъ. Веселий (або стрибкий) як живчик. Ном. № 8470.