Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жид

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жид
Берлін: Українське слово, 1924

Жид, да, м. 1) Еврей, жидъ. 2) = насѣк. Гук. Вх. Пч. I. 7. Ум. Жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик. Ув. Жидюга́. Шевч. 133. Жидя́ка. Мнж. 147.