Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жолудь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жолудь
Берлін: Українське слово, 1924

Жо́лудь, дя, м. Желудь. Сюди-туди дубину стрепену — посипались жолуді в пелену. Нп. Ум. Жо́лу́ди́к. Мнж. 1. Ув. Жолудя́ка.