Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забавляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забавляти
Берлін: Українське слово, 1924

Забавля́ти, ля́ю, єш, с. в. Заба́вити, влю, виш, гл. 1) Забавлять, развлекать, развлечь. Уродються великії віти забавляти маленькії діти. Мет. 271. 2) Замедлять, замедлить, задерживать, задержать.