Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забаряти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забаряти
Берлін: Українське слово, 1924

Забаря́ти, ря́ю, єш, сов. в. забари́ти, рю́, риш, гл. Замедлять, замедлить, задерживать, задержать. То у Івасечка ласкавий панотченько, забарив нас ласкавими словами. Лукаш. 95. Жидам довжок забарила. Грин. III. 326.