Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забелькотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забелькотати
Берлін: Українське слово, 1924

Забелькота́ти, чу́, ти́ш и забелькотіти, чу́, чеш, гл. Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його.