Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заблудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заблудити
Берлін: Українське слово, 1924

Заблуди́ти, джу́, диш, гл. Заблудиться, сбиться съ пути. Заблудив, не попаду на свою дорогу. Рудч. Ск. II. 101.