Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/забрязкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
забрязкати
Берлін: Українське слово, 1924

Забря́зкати, каю, єш, гл. Зазвенѣть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Хай чарка забрязка, хай весело буде. Греб. 392. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами. АД. I. 271.