Словарь української мови (1924)/забрязкати

by Борис Грінченко

◀ забрюхнатіти

Словарь української мови Борис Грінченко З забрязкати

забрязкотіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Забря́зкати, каю, єш, гл. Зазвенѣть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Хай чарка забрязка, хай весело буде. Греб. 392. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами. АД. I. 271.