Словарь української мови (1924)/зав'янути

by Борис Грінченко

◀ зав'ялити

Словарь української мови Борис Грінченко З зав'янути

зав'яти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зав'я́нути и зав'я́ти, в'я́ну, неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. ЗОЮР. I. 146. Одно зацвіло, а друге зав'яло, навіки зав'яло. Шевч. 121.