Словарь української мови (1924)/завгарити
| ◀ завволити | Словарь української мови З завгарити |
завгеть ▶ |
|
Завга́рити, рю, риш, гл. — кому́. Затруднить кого; задержать кого. Ще й не вечір, а вже шпарування тілько побілити… О, це їй не завгарить! Поти сонце сяде, вона і побіле. Мир. Пов. II. 80.