Словарь української мови (1924)/завидити
| ◀ завида | Словарь української мови З завидити |
завидіти ▶ |
|
Зави́дити, джу, диш, гл. Позавидовать. Хто завидить, той мене сиротоньку зобидить. Мет. 293.
| ◀ завида | Словарь української мови Борис Грінченко З завидити |
завидіти ▶ |
|
Словарь української мови — З
завидити
Борис Грінченко
1924
Зави́дити, джу, диш, гл. Позавидовать. Хто завидить, той мене сиротоньку зобидить. Мет. 293.