Словарь української мови (1924)/завидний
| ◀ завидна | Словарь української мови З завидний |
завидник ▶ |
|
Зави́дний, а, е. Замѣтный, примѣтный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.
| ◀ завидна | Словарь української мови Борис Грінченко З завидний |
завидник ▶ |
|
Словарь української мови — З
завидний
Борис Грінченко
1924
Зави́дний, а, е. Замѣтный, примѣтный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.