Словарь української мови (1924)/завидник
| ◀ завидний | Словарь української мови З завидник |
завидниця ▶ |
|
Зави́дник, ка, м. Завистникъ. К. Бай. 152. Завиднику пирожок, а жалоснику рожок. Ном. № 4823. Весело позирає згорда забісована дівчина на своїх завидників. Г. Барв. 464.