Словарь української мови (1924)/завихоритися

by Борис Грінченко

◀ завихіль

Словарь української мови Борис Грінченко З завихоритися

завихрити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Завихоритися, рюся, ришся, гл. Закружиться вихремъ. Думка його закаламутилась, завихорилась. Мир. ХРВ. 51.