Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/завихрити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завихрити
Берлін: Українське слово, 1924

Завихри́ти, рю́, ри́ш, гл. Поднять шумъ. Поки нема його, то й тихо, а як прийшов, так і завихрив. НВолын. у.