Словарь української мови (1924)/завкривдно
Зовнішній вигляд
◀ завіяти | Словарь української мови З завкривдно |
завкридно ▶ |
|
За́вкри́(в)дно, нар. Обидно. Завкри́дно йому, що в нього нема. Каменец. у. Тому за́вкридно, що він сіяв, а той узяв хліба дві копи. НВолын. у.