Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заволочувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заволочувати
Берлін: Українське слово, 1924

Заволо́чувати, чую, єш, сов. в. заволочи́ти, чу́, чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.