Словарь української мови (1924)/заволочувати
| ◀ заволочування | Словарь української мови З заволочувати |
завонитися ▶ |
|
Заволо́чувати, чую, єш, сов. в. заволочи́ти, чу́, чиш, гл. Бороновать, забороновать послѣ посѣва. Посіяла та й заволочила, а заволочивши, та й Бога просила: зроди, Боже, ту яру пшеницю. Мет. 357.