Словарь української мови (1924)/заволікатися

by Борис Грінченко

◀ заволікати

Словарь української мови Борис Грінченко З заволікатися

заволікування ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Заволіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. заволокти́ся, лочу́ся, чешся, гл. 1) Затягиваться, затянуться; завлекаться, завлечься. Заволочи його за хату! — Коли ж не заволікається: важке. 2) Бороноваться послѣ посѣва. 3) Забредать, забрести куда. Він покинув там усю свою родину, заволікся на козацьку Україну. К. МБ. X. 2. Инший заволочеться з Москви. Г. Барв. 329.