Словарь української мови (1924)/завороть

by Борис Грінченко

◀ заворотич

Словарь української мови Борис Грінченко З завороть

заворсений ▶

Берлін: Українське слово, 1924

За́вороть, ті, ж. 1) = Заворотень 1. Мнж. 180. 2) Круговоротъ, водоворотъ, поворотъ воды противъ теченія. Там завороть: вода тече вниз, а то назад угору. Кобел. у. ( Залюбовск.).