Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/завідь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завідь
Берлін: Українське слово, 1924

За́відь, воді, ж. Въ выраж.: чо́боти зши́ти під за́відь, т. е. такъ, что каблукъ пришитъ дратвою, образующею рубецъ сверху надъ каблукомъ. Черном.