Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/завіхтирити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завіхтирити
Берлін: Українське слово, 1924

Заві́хтирити, рю, риш, гл. Схватиться вихремъ. Загуло, завіхтирило. МВ. (К. С. 1902. X. 155).