Словарь української мови (1924)/загай

by Борис Грінченко

◀ загаїти

Словарь української мови Борис Грінченко З загай

загайка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зага́й, га́ю, м. 1) Проволочка, замедленіе. Не стілько того діла, як один загай. Лубен. у. Аби б загаю не було, а то я не баритимусь. Лубен. у. 2) Заросль; чаща. В тебе лани як загай, в тебе хліби як Дунай. Гол. IV. 552.