Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загаїти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загаїти
Берлін: Українське слово, 1924

Зага́їти, га́ю, єш, гл. 1) = Загаяти. 2) Заставить чѣмъ либо пространство. Загаїли стаю бербеницями. Вх. Зн. 18. 3) Загородить, положить преграду. Вх. Уг. 238.