Словарь української мови (1924)/загасати

by Борис Грінченко

◀ загарь

Словарь української мови Борис Грінченко З загасати

загасити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Загаса́ти, са́ю, єш, сов. в. зага́снути, ну, неш, гл. 1) Потухать, потухнуть, угасать, угаснуть. Мнж. 34. Куй залізо, покуль не загасло. Ном. № 5927. 2) Переносно: прекратиться. Загаснув рід. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.