Словарь української мови (1924)/загилювати
| ◀ загилити | Словарь української мови З загилювати |
загин ▶ |
|
Заги́лювати, люю, єш, сов. в. загили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Ударять, ударить палкою (гілкою) мячъ, бросая его. 2) Ударять, ударить (человѣка), заѣхать. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічю засвітились. Ном. № 3982.