Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заголювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заголювати
Берлін: Українське слово, 1924

Заго́лювати, люю, єш, сов. в. заголи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Обнажать, обнажить. 2) Забривать, забрить. …сина в салдати позаторік заголили. Шевч. 479.