Словарь української мови (1924)/загрімати

by Борис Грінченко

◀ загрілий

Словарь української мови Борис Грінченко З загрімати

загрімотіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Загріма́ти, ма́ю, єш, сов. в. загремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Начинать гремѣть, загремѣть. Грім уп'ять загрімає. Констант. у. Ой загреми, громику, над моєю кімнатою. Мет. 259. Заревіло, загреміло, застугоніла земля. Стор. М. Пр. 143.

Загрі́мати и загри́мати, ма́ю, єш, гл. 1) Загремѣть, застучать. 2) — на ко́го. Закричать на кого. Батько часом на нього загрима. О. 1862. VIII. 19. 2) — кого́. Постоянными криками, бранью отупить кого. Ще в сповиточку загримають тебе. МВ. I. 45.