Словарь української мови (1924)/загурчати
| ◀ загуркотати | Словарь української мови З загурчати |
загуряти ▶ |
|
Загурча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Загремѣть, застучать, затрещать, почти то-же, что и загуркоті́ти 2; иногда просто зашумѣть сильно. Зашумить садок, стемніє світ і загурчить дощ об землю. МВ. (О. 1862. III. 42). 2) Упасть, скатиться съ шумомъ, стукомъ, а иногда и просто упасть съ высоты. Так він і загурчав з кручі!