Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загуряти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загуряти
Берлін: Українське слово, 1924

Загуря́ти, ря́ю, єш, сов. в. загу́рити, рю, риш, гл. Занимать, занять, развлекать, развлечь чѣмъ-либо, напр. разговорами, заставивъ забыть прежнее. Загури́ дитину. Вх. Зн. 18.