Словарь української мови (1924)/загін

by Борис Грінченко

◀ загівляти

Словарь української мови Борис Грінченко З загін

загінчай ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Загі́н, го́ну, м. 1) Загонъ, пашенная полоса. Угор. 2) Отрядъ. А козаки тим часом сунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. К. Хмельн. 3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Шух. I. 225. Ум. Загіне́ць, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець. Ном. № 7356.