Словарь української мови (1924)/заздріти

by Борис Грінченко

◀ заздрість

Словарь української мови Борис Грінченко З заздріти

заздро ▶

Берлін: Українське слово, 1924

За́здрі́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Увидѣть, завидѣть; замѣтить. Заздріла роззяву на порозі. О. 1861. III. 96. Заздріла що у дворі багато людей. Константиногр. у. 2) Заглянуть. Вони судять, як нас видять, не заздрівши в груди. Федьк. II. 80.