Словарь української мови (1924)/зазоряти

by Борис Грінченко

◀ зазоріти

Словарь української мови Борис Грінченко З зазоряти

зазорятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зазоря́ти, ря́ю, єш, гл. = Зазоріти. Темна нічка проминула, Божим світом зазоряло. Млак. 77. І надія нова красна, як та ясна зоря,… зазоряє нещасному. Федьк. II. 108.