Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/зазубень

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
зазубень
Берлін: Українське слово, 1924

За́зубень, бня, м. 1) Тупикъ, глухой заулокъ, изъ котораго нѣтъ выхода. Леб. у. 2) = Зазубець.